Основа підходу полягає в чіткому структуруванні у візуальній формі навколишнього світу і дій в ньому, оскільки для дитини з аутизмом “знати” означає те ж саме, що і “бачити”. Методика передбачає 3 області структурування, застосовується як вдома, так і в закладах освіти:

1. Структурування простору — дає відповіді для дитини з аутизмом на питання “куди я маю йти і як туди потрапити”, “де я знаходжусь”, де знайти або куди покласти необхідну річ”, “що я маю тут робити”. Структурування простору дає зрозумілі відповіді на ці запитання і здійснюється через використання таких стратегій:

➔  розподіл простору на сектори за видами діяльності — для формування кожного способу діяльності або поведінки слід підібрати відповідну просторову зону (релаксаційна, навчальна, ігрова, харчова, побутова тощо), тобто місце де предмети, відібрані для цієї мети, розташовані у фіксованих і доступних місцях недалеко один від  одного. До прикладу, харчова зона використовується тільки  для прийому їжі, відповідно дитина з аутизмом розуміє, чого від неї очікують, коли вона перебуває в цій зоні. Обов’язковою умовою є відсутність перенасичення зони кількістю предметів.

➔  чітке розмежування просторових зон — предмети меблів, перегородки, різні покриття на підлогу або ніше маркування на ньому поділяють просторові зони і полегшують орієнтування. Ситуація у випадку використання одного і того ж стола для ігор, їжі, навчання може привести дитину з аутизмом до сильного замішання. Якщо ж використовувати різні столи або скатертини різного кольору для кожного виду діяльності, допомагає дитині розпізнавати, що її чекатиме.

➔  позначення просторових зон — певні предмети, фотографії будь-якої дії можуть додатково вказувати на спосіб діяльності  у відведеній зоні. Також місце, де повинні знаходить предмети, позначаються фотографіями, картинками. 

➔  підтримка порядку — в приміщенні де живе або навчається дитина з аутизмом потрібно встановити і підтримувати певний порядок. Всі предмети та іграшки мають мати своє постійне місце (наприклад на нижній полиці лежать книги, на полиці вище конструктор). Проте слід уникати раз і назавжди встановленого порядку. Час від часу рекомендується вводити зміни за умови попереднього обговорення з дитиною змін.

2. Структурування часу — для дитини з аутизмом дає відповіді на питання “що мене очікує?”, “коли це станеться?”, “як довго це триватиме?”. Діти з аутизмом потребують можливості бачити час, оскільки мають труднощі із розумінням, як довго триватиме та чи інша подія та в якій послідовності вони змінюватимуть одна одну. Відсутність можливості відчути та побачити час для дітей з РАС можуть бути дезорієнтуючими та лякаючими. Засобом профілактики виступають такі стратегії:

➔  розклад занять — набір предметів, ілюстрацій, фотографій, що відображають події дня в їх часовій послідовності. Якщо дитина з РАС хоче дізнатись, що її чекає, вона звертається до розкладу. Використовуючи розклад ми даємо можливість дитині отримати інформацію про наступну дію та можливість їй підготуватись до цього тим самим уникаючи в подальшому  конфліктів із дорослим.

➔  організація робочого місця -

➔  робочий план — набір умовних позначень (натуральні об’єкти, кольори, цифри, букви), що відображають послідовність виконання завдань.

3. Структурування діяльності та матеріалів — являють собою схеми, що відображають потрібну послідовність дій в заданій ситуації у вигляді зображень або слів (надягати одяг, чищення зубів, миття рук). Схему слід розміщувати в місці виконання зображених на них дій. Дані картки, схеми роблять дитину незалежною від допомоги інших людей, дозволяють обмежити відволікання і відповідну стереотипну поведінку.

  Основна ідея структурованого навчання полягає в підготовці дітей до самостійного дорослого життя, наскільки це можливо. Самостійність дітей з аутизмом буде залежати від того, наскільки адаптовані для них середовище та види діяльності. За допомогою структурування можна допомогти дитині з РАС стати менш залежними від допомоги дорослого.